САМОПОЖЕРТВА БОГУ — ШЛЯХ ДО ЖИТТЯ

Щоб знайти Бога, необхідно спочатку прийти до Ісуса, бо Він сказав: «Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене». Але й до Ісуса ніхто не може прийти, якщо його не притягне Отець. (Івана 14:6; 6:44 CUV) Як Бог притягує таких щирих, чесних людей до Ісуса? Приводячи їх у зіткнення з істиною, яка міститься в Його Слові, Біблії. Коли такі смиренні та спраглі знань люди чують про правдивого Бога та Його наміри, вони каються, змінюючи своє ставлення до гріха і цього злого світу.

«Віра – не в усіх». (2 Солунянам 3:2, CUV) Але коли люди з щирим серцем досягають цього знання, тоді вони вірують. «Тому віра – від слухання, а слухання – через Слово Христа.». (Римлянам 10:17, CUV)

Якщо така людина досягає успіху в своєму знанні та розумінні, то вона бере до уваги слова Ісуса: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною.». (Матвія 16:24, CUV) Це означає відмовитися від своєї волі та пожертвувати собою для виконання Божої волі, як це робив Ісус. Самопожертва означає віддати себе Богу, і щоб бути прийнятим Богом, самопожертва має відбутися без умов. Ніхто не може сказати: «Єгово, я виконаю Твою волю, якщо…». Ні, це було б егоїстично і свідчило б про відсутність віри. Той, хто дійсно вірує, знає, що «не в силі людини спрямовувати свої кроки», і що Бог зі Своєю досконалою мудрістю, справедливістю, любов’ю та владою знає все краще; і що служіння Йому не лише правильне, але й мудре. Отже, віра проявляється в тому, що людина погоджується виконувати волю Божу і задоволена будь-яким місцем, яке Бог для неї передбачить.

Ісус відкрито заявив про Свою самопожертву та виконання волі Свого Отця. Як? Тим, що Він охрестився у воді. Він наказав Своїм послідовникам «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Тому кожен, хто погоджується виконувати Божу волю, повинен бути охрещений. — Псалом 40:9; Євреям 10:7; Марка 1:9-11; Матвія 28:19, CUV.

Можливо, хтось скаже: «Я був охрещений маленькою дитиною, окропленням водою. Хіба цього недостатньо?» Ні, недостатньо. Чому? Коли людина жертвує себе для виконання Божої волі, вона погоджується відмовитися від своєї волі, так би мовити, вона повинна померти для своєї власної волі. Занурення у воду є єдиним правильним символом цього. Занурення у воду символізує смерть власної волі, а підняття з води символічно означає, що людина піднята до життя, в якому вона виконуватиме волю Божу.

Крім того, ті, хто бажають хреститися, повинні бути охрещені «в ім’я Отця, і Сина, і Святого духу». Це означає, що вони повинні визнавати Єгову не лише як свого Життєдавця, але й як Найвищого, Кому належать їхня відданість і служіння. Вони повинні визнати Сина та Його роль у намірах Єгови і те, що Він для них зробив. Вони також повинні визнати святий дух як діючу силу Бога, яка допомагає їм виконувати їхню самопожертву, і вони повинні завжди діяти в згоді з ним. Занурення у воду створює правильний символ самопожертви лише тоді, коли ці істини визнані. Тільки таке хрещення у воді відповідає Святому Письму.

Усі ті, хто на основі віри в Бога Єгову та в Ісуса Христа віддаються виконанню Його волі і потім віддано діють відповідно до своєї самопожертви, будуть нагороджені вічним життям. (Римлянам 6:23)

До останку приєднується дедалі більше добродумаючих людей, яким тепер дана надія на життя на землі, і вони значною мірою беруть участь у проповідуванні. Ісус назвав їх Своїми «іншими вівцями», щоб відрізнити їх від Своїх овець, які мають небесну надію і яких Він називає «малим стадом». Також усіх «інших овець» Він повинен зібрати, щоб згодом було лише одне стадо під проводом одного Пастиря. — Івана 10:16; Луки 12:32.

Ці інші вівці також повинні віддатися Богу через Христа, щоб отримати свою нагороду життя на землі та благословення Царства. Вони також повинні вірно виконувати свою самопожертву і пристосовуватися, наскільки це можливо, до Божого образу праведності. Переживши Армагеддон, їм не доведеться помирати у плоті, «бачити смерть повік». — Івана 8:51.

Cучасний український переклад Турконяка, друге видання (CUV).

(Друге видання сучасного перекладу давньоєврейської та давньогрецької мов на українську (CUV), виконаний відомими в Україні церковними і громадськими діячами спільно зі знавцем давніх мов, доктором богослов’я, о. Рафаїлом (Романом) Турконяком. Зважаючи на специфіку біблійного тексту і зміст давньоєврейського оригіналу, при редагуванні враховувалась особливість біблійної мови.)