ПЕРЕДБАЧЕНЕ ВИЗВОЛЕННЯ

Після раптового зникнення Еноха, люди продовжували тяжко працювати руками, борючись із терням і будяками проклятої землі. Та люди навіть раділи, що Енох пішов, і його проповідь та пророцтва проти безбожних грішників зникли разом із ним.

Онук Еноха Ламех гостро відчував важкі умови життя. Він не виділявся серед людей як свідок Єгови, як його дід. Попередження Еноха про наближення суду, ймовірно, вразило Ламеха, що час суду наближається і що скоро має статися зміна в людських умовах. Ламех жив протягом останніх п’ятдесяти шести років життя свого першого пращура Адама. Від нього Ламех безпосередньо дізнався, як через гріх Адама Бог прокляв землю, але також дав обіцянку про прихід «насіння», яке розчавить голову Змія обману й неправди. «Проживши сто вісімдесят два роки, Ламех породив сина і дав йому ім’я Ной, кажучи: Він дасть розраду в наших справах, у праці наших рук на землі, яку Господь прокляв.» (Буття 5:28, 29. (CUV)). Ной став пророчою фігурою того «насіння», обіцяного в Едені, через яке прокляття мало бути зняте.

Раптом серед розбещеності тих часів з’явився новий елемент на сцені й привернув увагу людей, але не на краще. Божественний запис раптово каже: «Були велетні на землі в ті дні». Або, краще перекладаючи запис: «Нефилими були на землі в ті дні» (Буття 6:4). Хто були ті велетні-нефилими? Це були демони з духового світу, матеріалізовані в плоті, але гігантського розміру, щоб довести своє вищу походження, бо людина створена «трохи нижчою від ангелів». Їхня раптова поява серед людей стала видимим доказом, що справи погіршувалися в тих небесах під невидимим володарем людини — сатаною.

Демони, які матеріалізувалися в дні Ноя, тероризували людей, які не мали віри в Бога, як Ной. Людина стала такою розбещеною, що великий Дух, Єгова, вирішив дати їм лише 120 років милості перед тим, як виконати над ними суд, тим самим вирішивши суперечку про верховенство з тим довгоживучим поколінням людей. «І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.» (Буття 6:1–3).

Серед цього беззаконня Ной наслідував приклад Еноха й ходив із Єговою Богом. Він одружився з чистою, неоскверненою жінкою, і після того, як Ною виповнилося 500 років, Бог благословив його трьома синами. Він виховував їх у вірі в Бога й провадив у послуху праведній волі Бога. Ной зберігав себе незаплямованим і неоскверненим від того старого безбожного світу, і натхненне свідчення про нього повідомляє: «Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.» (Буття 6:9, 10). Ці троє синів одружилися з неоскверненими жінками.

Земля в той час перебувала в стані, описаному в 2 Петра 3:5, і про який стан люди поза родиною Ноя воліли залишатися добровільно несвідомими: «Бо вони навмисно забувають, що небеса були споконвіку, і земля була створена з води та посеред води словом Божим» (ASV). Через слово Божої сили, води на землі були зібрані в великі морські ложа, і суха земля з’явилася на третій творчий день. З часом кільця матерії, випущені землею в її розплавленому стані, падали одне за одним, утворюючи поясні хмари навколо землі, над земною поверхнею чи атмосферним простором. Пояси повільно рухалися до полюсів, північного й південного, і там, у зонах найменшого опору, вони падали, піддаючи землю великим потопам, руйнівним для всіх існуючих форм життя. Тепер, тисячу років після завершення шостого творчого дня, на якому Бог створив людину, останнє кільце, майже чиста вода, впало до земної поверхні й огорнуло землю хмарним покривалом. Воно трималося вгорі відцентровою силою під час обертання. Воно становило великий глиб води в підвішеному стані, але все ще огортаючи землю.

Нащадки Адама, тепер розмножені по землі, були поза водою, бо перебували на сухій землі. Водночас вони були в воді, бо перебували всередині водного покривала, яке там було ще до створення Адама. Для безбожних людей землі, від часу, як Адам заснув смертю, усе здавалося продовжуватися так само, як від початку творіння. Вони зовсім не бачили того, що бачив Бог: що рух вод великого покривала далеко вгорі спрямовувався до полюсів; що внаслідок цього товщина покривала над земним екватором ставала дуже тонкою, майже пропускаючи пряме сонячне світло, і що краї покривала, наближаючись до полюсів, ставали небезпечно слабкими, обертаючись дедалі повільніше до точки, коли відцентрова сила майже не протидіє земному тяжінню вниз. Падіння покривала було неминучим, чекаючи, коли Бог зніме Свою стримуючу силу наприкінці 120 років. Але перед тим, як пояси покривала впадуть, Бог милосердно вирішив попередити мешканців землі про жахливу водну катастрофу й оголосити людям шлях порятунку, якщо вони послухають.

Єгова Бог зробив Ноя Своїм свідком, щоб проголосити попередження. Без сумніву, спочатку Ною Єгова Бог дав розповідь про створення землі, тим самим відкривши йому існування могутнього глибу над земною твердю і що він незабаром має обрушитися на землю, спричинивши всесвітній потоп і знищивши все розбещене людство. Щоб вижити через нього, треба побудувати великий човен, і Ной та його сини й дружини всіх чотирьох мають сховатися в ньому, взявши з собою також вибрану кількість птахів, худоби та плазунів (не комах). Така катастрофа чи відбувалася раніше, не повідомлялася, але Ной повірив Богові. «Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона.» (Євреїв 11:7).

Усі безбожні на землі, нефилими, могутні мужі славетні та рід загалом глузували з Ноя та його синів, поки вони будували великий човен. Ной і його сини зберігали свою цілісність під глузуванням. Ной попереджав людей про потоп і проповідував праведність Бога, яка вимагала потопу знищення як виконання справедливого засудження світу Богом.

Великий плавучий засіб був завершений. Слово Єгови прийшло до Ноя, кажучи йому ввійти до ковчега з родиною, взявши також птахів і тварин: «Бо ще сім днів – і Я пошлю дощ на землю на сорок днів та сорок ночей, і знищу з поверхні землі кожну істоту, яку Я створив!» (CUV). Ной послухався. Коли люди побачили, як Ной і його домочадці входять до ковчега й беруть із собою живих створінь, чи раптом вони покаялися й відвернулися від своїх розбещених шляхів, повіривши, що світова катастрофа близько? Син Людський, Христос Ісус, відповідає: «Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав» (Матвія 24:38, 39).

Ною було 600 років, коли він відвернувся від того старого безбожного світу й увійшов до ковчега, що містив його дорогоцінний вантаж. Тоді потоп зійшов у шостийсотий рік Ноя, у другому місяці. Уся земля відкрилася грізними джерелами вод; і водний покрив, який захищав землю від прямих променів сонця, місяця й зірок, немов віконне скло, відчинив свої шлюзи. Сорок днів тривало падіння води, і підйомні води на землі підняли ковчег і нарешті підняли його на своїй поверхні на п’ятнадцять ліктів (майже 7 метрів) над найвищими горами того часу.

«Вода почала спадати й сходити з-над землі. По закінченні ста п’ятдесяти днів вода почала відступати. Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах.» (Буття 8:3, 4) (CUV). Це було точно п’ять місяців від початку потопу. Поділивши п’ять місяців на 150 днів, бачимо, що кожен місяць рахувався як 30 днів, приблизно довжина місячного земного місяця. Рік із дванадцяти місяців у дні Ноя, отже, дорівнював приблизно 360 дням. Оскільки це був місячний рік, його потрібно було регулювати, коли необхідно, до весняного рівнодення, щоб привести календар у відповідність до сонячного року й не випереджати пори року, які тепер починалися (Буття 8:22).

У шістсот першому році життя Ноя «першого дня першого місяця зійшла вода з-над землі. Тож, розібравши покрівлю ковчега, Ной побачив, що вже підсохла поверхня землі. А другого місяця, двадцять сьомого дня земля висохла. Тоді промовив Бог до Ноя: Вийдіть з ковчега ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів!» (Буття 8:13–16). Отже, Ной і його родина та тварини були в ковчезі рівно один місячний рік і десять днів, бо Господь зачинив їх у ковчезі сімнадцятого дня другого місяця попереднього року. Поки ці були в безпеці всередині, що сталося зовні?

Ось що: Бог «і стародавнього світу не пощадив, а зберіг восьмого Ноя, проповідника праведності, навівши на безбожних світовий потоп» (2 Петра 2:5) (CUV). Слово Єгови про суд набрало чинності, «через те тодішній світ, потоплений водою, загинув.» (2 Петра 3:6) (CUV). Зла організація людей на землі разом із втручанням нефилимів і непокірних «синів Божих» з невидимих небес закінчилася. Старий світ закінчився, «загинув», але земля продовжувала існувати. Про неї Бог тепер сказав: «Надалі, у всі дні землі, сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч – не припиняться!» (Буття 8:22). Ця правда звільняє всіх віруючих від страху, що кінець світу означає знищення буквальної землі, сонця, місяця й зірок. Збереження Богом Ноя та його родини підтверджує правду, що Бог збереже Своїх служителів в кінці цього світу.

Абревіатури цитованих перекладів Біблії.

(АSV) – American Standard Version, by the American Committee of Revision

(CUV) – сучасний український переклад Турконяка, друге видання.

Коли за наведеним вище віршем не слідує якась особлива абревіатура, то слід припустити, що він цитується з Біблії,в перекладі Огієнка.