ЗАПОВІТ ПРО СВОБОДУ

Божий заповіт — це Його угода, якою Він висловлює Свою мету. Приблизно через чотириста років після Потопу Єгова Бог дав додаткову інформацію щодо обіцяного «Насіння». Сим, один із восьми врятованих від Потопу, ще був живий. Згідно з благословенням Ноя на Сима, «Насіння» мало з’явитися в його лінії нащадків, і Бог обрав, щоб ця лінія проходила через Арпахшада. З часом, у Урі Халдейському народилася дитина, і його батько Терах назвав його «Аврамом». Його ім’я означає «величний батько». Він походив із лінії Сима через Арпахшада.

Аврам виріс в Урі Халдейському. Оскільки життя Аврама і Сима перетиналося протягом 150 років, Авраам міг безпосередньо від Сима дізнатися про Потоп, умови, що передували йому, а також про Єговину обітницю в Едемі про визволення через «Насіння». Аврам виявив віру в ці речі, а отже, і в Єгову Бога, і з надією очікував дня «Насіння», дня свободи. Це подобалося Богові. Він зважав на Аврама за його віру. Один з нащадків Аврама розповідає, що сталося далі: «Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані. І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди у край, який Я тобі покажу. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.». — Дії 7:2–4.

Розповідь іншого нащадка Аврама, Мойсея, звучить так: «Сказав Господь Аврамові: Вийди зі своєї землі й від своєї родини, і з дому свого батька – в землю, яку Я тобі покажу. Я виведу від тебе великий народ, поблагословлю тебе і звеличу твоє ім’я. Тож будеш ти благословенням! Я поблагословлю тих, котрі благословлятимуть тебе, а тих, що проклинають тебе, прокляну. І благословенні будуть у тобі всі племена землі!». — Буття 12:1–3.

Насіння Божої «жінки» має прийти через цього вірного чоловіка, цього свідка Єгови. Ця заява божественної мети Аврамові була одностороннім заповітом Єгови, який далі вказував канал, через який мало прийти «Насіння», і також гарантував, що благословення прийде до всіх родин землі — не автоматично й не всім підряд, а лише до тих, хто благословлятиме Авраама, тоді як ті, хто проклинатиме його, будуть прокляті.

Один з нащадків Авраама став апостолом «Насіння» і під натхненням заявив, що Авраам був використаний як тип, або пророчна фігура, Єгови Бога. Сам Бог є «Величним Батьком» і є Батьком «Насіння» і громади тих, хто отримує життя і свободу через «Насіння». (Римлян 4:16, 17) Тому Авраамові Бог насправді обіцяв, що звеличить ім’я Єгови і що в Єгові благословляться всі родини землі, якщо вони благословлятимуть ім’я Єгови. Ті, хто проклинав Єгову, будуть прокляті, як Змій. Цим фактом дружина Авраама також стала типом, пророчним образом Божої «жінки», яка народжує «Насіння», — Божої «жінки», якою є Його свята організація, названа Сіоном.

Чи стане Авраам учасником цього заповіту, залежало від його віри, доведеної ділами. Коли він вийшов із землі халдеїв і переселився в землю, яку Бог йому показав, а саме в землю Ханаан (сучасну Палестину), тоді заповіт поширився на нього, він став його учасником, і заповіт став двостороннім. Авраам не оселився в Ханаані, не побудував місто своїми руками і не заявив права на країну. В політиці землі Ханаан Авраам не брав участі, а щодо місцевих суперечок чи суперечок з зовнішніми народами він залишався абсолютно нейтральним. Він вірив, що Бог дасть йому і його нащадкам землю у Свойому часі і Своїм способом.

У той час у землі Ханаан був видатний цар, який поклонявся Єгові Богові. Його ім’я було Мелхиседек. Він був правителем міста Салим, яке пізніше стало Єрусалимом. Біблія не подає відомостей про батька чи матір Мелхиседека, про його нащадків, його вік чи кінець його життя. Він зустрівся з Авраамом «А Мелхиседек, цар Салима, виніс хліб і вино. Він був священиком Всевишнього Бога. Тож поблагословив його та сказав: Благословенний Аврам Всевишнім Богом, Який створив небо і землю. Благословенний Всевишній Бог, Який віддав твоїх ворогів у твої руки. І Аврам дав йому десятину з усього» (Буття 14:18–20). Цей священик-цар благословив Авраама, а Авраам дав йому десятину з усього, що повернув.

Ця подія була керована Єговою Богом і була пророчою. Вона наперед зобразила, що «Насіння» Божої організації буде первосвящеником Єгови і водночас царем праведності та миру, і що він виправдає ім’я Єгови та благословить його. Тому Бог зробив таку заяву щодо «Насіння»: «Поклявся Господь і не пожаліє: Ти – Священик навіки за чином Мелхиседека!» (Пс. 110:4). Це дає нам надію на праведне і мирне правління над землею через Боже «Насіння», «яку ми маємо як якір для душі, міцний і надійний, і який входить у внутрішнє за завісу, куди як попередник за нас увійшов Ісус, ставши первосвящеником навіки за чином Мелхиседека» (Євр. 6:19, 20; 7:1–4).

Авраам дожив до 99 років, і тепер здавалося був безнадійним, що в нього буде нащадок від Сарри, яка була на десять років молодша за нього. Тоді Всемогутній Бог через Свого посланця з’явився Авраамові і пообіцяв, що могутня сила дасть Авраамові і Саррі сина, якого назвуть Ісаком. Після цього народився Ісак, він був єдинородним сином Авраама від його дружини Сарри, і Авраам дуже любив Ісака. У цих стосунках, цих трьох осіб, Авраам був типом, або пророчим образом, Єгови Бога як Отця обіцяного «Насіння». Його дружина Сарра була образом Божої святої організації, з якої Єгова виводить «Насіння», і яка в Писанні символізується як чиста, свята «жінка» Бога на ім’я Сіон. «Жінка» — це всесвітня організація Бога, що складається з Його вірних створінь, які перебувають у заповітних стосунках з Ним, посвячені і віддані Йому. Уся всесвітня організація з’єднана з Ним святими узами, подібними до шлюбних, від яких немає розлучення, окрім знищення для невірного створіння, відокремленого від Бога. Ісак був образом єдинородного Сина Бога, Слова, Голови Божої всесвітньої організації. Єдинородний Син Бога був узятий з тієї організації, щоб стати «людиною Христом Ісусом» і згодом стати Царем і Священиком навіки «за чином Мелхиседека».

Авраам виховав Ісака у вірі та слухняності Єгові, як Бог сказав: «Адже Я вибрав його для того, щоби він заповів своїм синам і домові своєму після себе дотримуватися Господньої дороги, творити правду і справедливість, аби Господь міг здійснити для Авраама все, що пообіцяв йому.» (Буття 18:19). Коли Ісак виріс і став юнаком з вірою, подібною до віри його батька, Бог піддав великому випробуванню цілісність як батька, так і сина. Виконуючи свої ролі через Божу благодать і допомогу, батько і син мали взяти участь у пророчій драмі, яка передзображувала найважливіші майбутні події. Бог наказав Аврааму взяти Ісака, і  принести його в жертву Богові на одній з гір. Авраам, слухаючись і готуючись до жертви, довів, що його любов до Творця більша, ніж любов до єдинородного сина.

Коли вони досягли місця жертви і спорудили вівтар, Авраам відкрив Ісакові, що Бог призначив його жертвою. Ісак не втік, а з відданістю Єгові Богові вирішив зберегти свою цілісність перед своїм Богом вірно аж до смерті. Він дозволив себе зв’язати і покласти на дрова вівтаря. Авраам був уже готовий завдати Ісакові смертельного удару. У ту мить Ісак був як мертвий за свою вірність. Для Авраама він був як мертвий і повністю принесений у жертву, але в ту ж мить ангел Єгови гукнув і зупинив смертельний удар, заявивши, що Авраамове випробування віри перед Богом було достатнім. Тоді Бог надав барана, заплутаного рогами в кущах, і Авраам приніс його в жертву замість Ісака.

«Господній ангел знову заговорив до Авраама з неба: Клянуся Собою, – каже Господь, – оскільки ти виявив послух і не пошкодував для Мене свого сина, твого єдиного, то Я вельми поблагословлю тебе, розмножу твоїх нащадків, як небесні зорі, як пісок на березі моря. Такими будуть твої нащадки, що успадкують міста своїх ворогів. І будуть благословенні у твоїх нащадках всі народи землі за те, що ти послухався Мого голосу.» (Буття 22:15–18). Цією заявою Божий заповіт з Авраамом був завершений. Він показав, що свобода від ворогів Бога і людини буде здобута перемогою обіцяного «Насіння». Бог вказав, що інші мають бути поєднані з «Насінням» як сини Божі, але їхня кількість ще не мала бути розкрита і була подібна до зірок і піщинок, яких тоді людина не могла полічити.

Через «Насіння» всі народи, що благословляють і слухаються Єгови Бога, будуть благословенні. Благословення не буде автоматичним, а через виявлення віри й слухняності люди всіх національностей отримають благословення.

У цій пророчій драмі Авраама й Ісака на горі Морія правильно було передзображено, що Син Божий збереже свою цілісність перед Богом вірно аж до смерті на виправдання імені Свого Отця, і що з любові до праведного нового світу Єгова Бог віддасть цього Сина як Насіння і як Царя, подібного до Мелхиседека. «Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне». — Ів. 3:16.