ВІЛЬНИЙ НАРОД НАРОДЖУЄТЬСЯ

Народ Ізраїля, що був передбачаний, мав бути вільним народом, і підкореним лише законові Єгови, Богу Ізраїля. Його цар мав сидіти представницьки на престолі Єгови Бога і правити. Народ мав бути типовою Теократією, тобто народом, яким управляє Бог і який керується Його заповідями. Таким чином він передзображав більший народ, що має прийти, і його Царя, а саме Царство Бога через Його Насіння. Цей останній народ є вічним Теократичним Урядом, через який слухняні люди з усіх народів і родин будуть навіки благословенні.

Помітивши особливу прихильність, яку Яків, або Ізраїль, виявляв до свого улюбленого сина Йосипа, диявол розпалив заздрість у його десяти зведених братів. Це посилилося, коли Бог виявив прихильність до Йосипа через сни, що передвіщали його піднесення у визначений Богом час і спосіб. Щоб зірвати божественну мету, брати Йосипа продали його в рабство до Єгипту, першої світової держави, згаданої в Біблії.

Ворожнеча диявола далі переслідувала Йосипа як раба в землі Хама, і молодого чоловіка обмовили, несправедливо звинуватили і кинули до державної в’язниці. Однак Йосип не втратив віри в Бога, Який послав йому сни. Він зберіг свою цілісність перед Єговою і отримав привілей бути свідком Єгови. Бог спричинив, щоб Йосипа вивели з в’язниці і поставили перед могутнім правителем Єгипту для тлумачення снів фараона. Силою Бога Йосип розтлумачив сни, і фараон призначив Йосипа своїм першим міністром. Буття, розділи 37–47.

Всемогутній Бог, Який поставив цю могутню пророчу драму і зберіг її запис дотепер, мав на меті, щоб вона вказала людям шлях, що веде до вічного життя в цій найвищій світовій кризі. Усі, хто шукає свободи від смерті, нестачі і страху, повинні коритися настановам і законам Верховного Правителя, більшого за фараона. Вони повинні прийти до Головного Слуги Бога, Насіння Його «жінки», Христа Ісуса. Вони повинні «продати» або посвятити себе Єгові Богові і прийняти з рук Його великого Слуги життєдайні припаси істини, які тепер вивільняються через Боже Слово, Біблію. Якщо цього не зробити, будь-яка світова конференція щодо матеріальної їжі і будь-який механізм, встановлений світовими правителями для розв’язання продовольчої проблеми та інших післявоєнних проблем, є марними. Такі людські заходи не принесуть постійного полегшення, соціальної безпеки, доброго порядку, миру, процвітання і бажаних свобод. «Не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина». Той, Хто більший за Йосипа, повторив цю істину. Повторення Закону 8:3 (Огієнко); Матвія 4:3, 4.

З духом Божого натхнення на ньому Ізраїль вказав плем’я, через яке має прийти обіцяний правитель Царства Бога, Теократичного Уряду. Він сказав: «Юда – молодий лев!… Не відійде скіпетр від Юди і з його покоління берло володаря, доки не прийде Той, Кому воно належить, і Йому коритимуться народи». Буття 49:9, 10 (Турконяка 2-вид). Майбутній Цар мав бути «Левом з племени Юди». З дванадцяти племен, що виходять від Якова, царське Насіння обітниці мало вийти через Юду, чиє ім’я означає «хвала», хвала Богові. Юду і його братів тепер називають головами племен: «Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх». Буття 49:28 (Огієнко). Дванадцять є біблійним символом повної, збалансованої організації, і дванадцять племен Ізраїля використовуються як тип повної організації майбутнього великого Теократичного народу під Насінням, Того кому воно належить, «Князем миру». Об’явлення 7:4–8; 5:5; Ісая 9:6, 7.

Дванадцять племен синів Ізраїля насолоджувалися свободою поклоніння і свободою від недостатку, страху і гноблення до смерті Йосипа, першого міністра Єгипту. Під Божим благословенням у згоді з Його непереборною метою вони дуже розмножилися. Коли Йосип помер, сатана подумав, що тепер має Божий вибраний народ там, де хоче. Єгипет не прийняв поклоніння Богові Йосипа, Єгові, а продовжував релігію, віддаючи шану демонам. Сатана намагався осквернити ізраїльтян такою релігією і через неї відвернути їх до невірності Єгові. Тоді він підняв фараона на престол Єгипту, який не знав або не визнавав боргу, який народ мав перед Йосипом і його Богом Єговою. Спонуканий націоналізмом і ідеями, що єгиптяни є вищою расою, цей фараон добре служив дияволові, видаючи державні декрети про винищення чужоземних ізраїльтян і про те, щоб заморити їх працею як рабів. Не всі ізраїльтяни осквернилися релігією, але дехто зберіг віру в Єгову і чинив опір такому лихові, узаконеному проти Єгови і Його народу. За цих диявольських умов у Єгипті народився Мойсей у чоловіка з племени Левія на ім’я Амрам і його дружини Йохевед.

Єгова, рухаючись уперед зі Своєю метою, зберіг цю левітську дитину від кривавого меча фараона і навіть спричинив, щоб її усиновили в домі фараона і виховала власна дочка фараона. Поки не передали його прийомній матері, батьки Мойсея виховували дитину в настанові, повчанні і вірі Бога Авраама, Ісака і Якова. При дворі фараона Мойсей виріс до повнолітнього віку, тоді як його народ не переставав розмножуватися попри жорстоке гноблення нацифікованого Єгипту. Мойсей не прийняв релігії Єгипту, а тримався своєї віри в Єгову і прагнув визволення свого народу. У спробі розпочати їхнє визволення був убитий єгипетський наглядач над рабами. Тепер у небезпеці за власне життя і бачачи, що час ще не настав, Мойсей залишив Єгипет і знайшов притулок в Аравії у мідіянського князя, нащадка його власного прабатька Авраама. Мойсей одружився з дочкою князя і зайнявся пастушеством. Так минуло сорок років.

Настав передвіщений Єговою час зробити Його вибраний народ вільним народом. Одного дня ангел Бога покликав Мойсея, який пас свої отари, і наказав йому повернутися до Єгипту, вивести ізраїльтян з рабства і привести їх до цієї гори, щоб поклонятися Богові. Вихід 3:14–16. Тоді Мойсей зустрівся з ізраїльтянами в Єгипті і представив свої повноваження і Божу заяву про мету, символізовану ім’ям «Єгова». Разом зі своїм братом Аароном Мойсей далі з’явився перед фараоном і в ім’я Єгови зажадав звільнення ізраїльтян і їхньої свободи поклонятися Єгові на святій горі. У зухвалості фараон відповів: «Хто такий Єгова, щоб я послухався Його голосу і відпустив Ізраїля? Я не знаю Єгови, і Ізраїля не відпущу». Вихід 5:2, ( American Revised Version). Тоді Єгова через Мойсея як Свого слугу і пророка уразив Єгипет десятьма карами, що демонстрували верховенство і всемогутність Єгови. Священики релігії фараона чинили опір, але марно. Фараон служив дияволові і таким чином стояв як символ диявола. Тому в посланні до фараона Єгова сказав, чому Він допустив, щоб диявол продовжував існувати і злобно протистояти Богові. Єгова сказав: «Саме заради цього Я пощадив тебе, щоб ти міг побачити Мою силу і щоб Моє ім’я було проголошене по всій землі». Вихід 9:16, (Турконяка 2-вид). За цим одкровенням пішли останні чотири кари.

Десятою карою було знищення всіх первістків Єгипту серед дітей і худоби. Тієї пасхальної ночі, чотирнадцятого дня першого місяця згідно з Божим календарем, фараон втратив свого первістка і послав і благав Мойсея і його народ вийти з Єгипту. Ізраїльтяни зібралися разом і рушили. Коли вони йшли, перед ними з’явився стовп хмари Єгови і вів їх. Вночі він ставав стовпом вогненного освітлення. І привів їх до берега Червоного моря. У запеклій гіркоті фараон і його озброєні війська кинулися за ними в погоню, сподіваючись спіймати їх біля берега моря і знову затягти в рабство. Тоді Мойсей підняв жезл у своїй руці, і Єгова розділив води Червоного моря, і Його народ пройшов суходолом. Коли війська фараона зухвало рушили в морське дно в гарячій погоні, Бог спричинив, щоб їхнє військове спорядження застрягало і грузло. Він звелів розділеним водам зійтися і поглинути добірні війська фараона. Безпечно на іншому боці Мойсей повів Божий народ у співі переможної пісні: «Співатиму Єгові, бо Він велично переміг; коня і його вершника Він кинув у море. Єгова — сила моя і пісня, і Він став мені спасінням; це мій Бог, і я буду хвалити Його; Бог мого батька, і я буду підносити Його». Вихід 15:1, 2, (American Revised Version). Таким чином Ізраїль став народом свідків Єгови, зобов’язаним проголошувати Його ім’я по всій землі.

На третій місяць після виходу з Єгипту ізраїльтяни досягли підніжжя гори Хорив, або Синай. Там Єгова сказав новонародженому народові: «Ви всі бачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і прихилив вас до Себе! Тож тепер, якщо уважно будете прислухатися до Мого голосу і дотримуватись Мого Заповіту, то будете Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів. Адже вся земля Моя. Ви будете в Мене царським священством і святим народом!». Вихід 19:4–6. (Турконяка 2-вид). Ізраїльтяни погодилися зберігати заповіт. На третій день після цього Бог спричинив страшний вияв сили і слави на горі Синай. Тоді Він покликав Мойсея на гору і оголосив йому основний закон, Десять Заповідей, а також багато інших докладних законів заповіту.

Мойсей зійшов з гори. Як посередник між Богом і народом Ізраїля він установив законний заповіт щодо ізраїльтян над кров’ю жертовних тварин і покропив і написану книгу закону, і народ кров’ю. Знову Єгова покликав Мойсея на гору і затримав його там сорок днів без їжі і пиття. Він дав Мойсеєві дві кам’яні таблиці, вирізьблені Десятьма Заповідями, а також ширший виклад закону. Він також наказав Мойсеєві поставити сім’ю Аарона як священство і все плем’я Левія як слуг священика. Мойсей також мав зробити і поставити священну скинію, де можна було б приносити жертви Богові і де можна було б здійснювати примирення за гріхи всього народу в день щорічного примирення.

Негайно почалася підготовка, щоб забезпечити все необхідне для скинії поклоніння. Першого дня другого року після виходу з Єгипту вони поставили скинію, і Мойсей як Божий слуга поставив Аарона первосвящеником, а його синів священиками, і левитів помічниками. І Божий закон для народу, і всі обряди, що виконувалися в скинії і навколо неї, були типовими; тобто вони були тінями, або зразками, добрих речей, що мають прийти до людства через велику Теократію Єгови через обіцяне Насіння. Колосян 2:16, 17; Євреїв 10:1.