ВОРОГИ СВОБОДИ

Потопом Єгова Бог створив Собі велике ім’я в свідомості восьми врятованих. Через них Він дав праведний початок людській родині знову, хоча й не досконалий. Усі людські створіння тоді поклонялися Єгові, Який так дивовижно визволив їх від знищення. Усі людські створіння тепер перебували під умовами вічного заповіту про священність життя — як людського, так і тваринного. Будь-яке навмисне вбивство людини чи тварини та безпотрібне пролиття крові було заборонене і підлягало Божій помсті через Його виконавця в належний час. Нечестиві вороги свободи були знищені з землі.

Такі нові умови не означали, що випробування цілісності людини щодо Бога закінчилося. Єгова все ще дозволяв Старому Змієві, сатані-дияволу, залишатися разом зі своїм військом демонів, і жадоба сатани та його демонів до поклоніння з боку людей на землі все ще палала в їхніх серцях. Вони не мали жодного почуття терпимості до чистого й неоскверненого поклоніння істинному Богові, Єгові Всевишньому, Який завдав їм такого дошкульного удару й поразки Потопом. Будучи ще живими й активними, сатана та його демони, були сповнені рішучості зіпсувати й повалити поклоніння Єгові на землі і змусити людей забути ім’я, яке Єгова створив Собі під час Потопу. Це мало принести велику ганьбу імені Бога і відвернути людей від Нього до диявола як верховного. Випробування цілісності людини мало продовжуватися. І воно продовжувалося.

«І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів. Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.» (Буття 9:18, 19). Оскільки в Ноя більше не народжувалися сини, людська родина, що походила від нього, розділилася на три великі гілки: семітську, хамітську та яфетську. Ясно сказано в Діях 17:26, 27, що Бог «з однієї крові створив увесь рід людський, щоб вони жили по всій поверхні землі, визначивши наперед призначені часи й межі їхнього перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його й не знайдуть, хоча Він і недалеко від кожного з нас».

Тільки діючи за прямим призначенням Єгови Бога як Його знаряддя для знищення нечестивих, хтось може стратити нечестивого. Прикладом цього було, коли Єгова привів ізраїльтян у землю, яку Він обіцяв їхнім прабатькам. Тоді Бог наказав їм знищити ідолопоклонницьких мешканців і викоренити їхню релігію. Всемогутній Бог чудесами допомагав ізраїльтянам виконати страту таких демонопоклонників.

Приблизно через рік після видання заповіді син Ноя Сим став батьком сина, якого назвав Арфаксадом. (Буття 10:22; 11:10) Ім’я розуміється як «земля касдимів або халдеїв», тобто «земля завойовників або загарбників». Тому воно, здається, стосується праці Сима та його братів щодо завоювання землі через оброблення, постійно поширюючись на необроблені частини. Син Сима Арфаксад продовжував таке завоювання ґрунту. Він був двоюрідним братом Ханаана, сина Хама. Сам Ной подавав приклад, звернувшись до землеробства.

Сатана-диявол сповнений ворожнечі, прагнув знищити Насіння. Це було його всепоглинаючим бажанням — знову вторгнутися в людський рід через релігію або демонізм і таким чином обманути людей і відвернути їх від Єгови. За допомогою релігії він хотів захопити контроль над своїми жертвами і використати їх для побудови видимої організації на землі, над якою сатана та його демони були б духовною або небесною керуючою силою. Оскільки Хам потрапив під Божу немилість, сатана почав використовувати його нащадків як ударну силу релігії і закласти основу іншої землі, керованої дияволом. Особливо в онукові Хама Німроді сатана знайшов своє знаряддя.

Куш був первістком Хама. «Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів. Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем. А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.» (Буття 10:8–10). Ной ще був живий і, хоча був патріархом усього людства тоді, не ставив себе над ними як цар чи диктатор. Він визнавав Теократичне правління Господа Бога, свого Визволителя і Спасителя. Він звеличував ім’я Єгови — ім’я, яке Бог створив Собі Потопом. Щоб затінити ім’я Бога серед людей і відвернути залежність та поклоніння людей від Бога, сатана-диявол висунув Німрода на передній план.

Німрод виявив себе бунтівником. Відчуваючи обмеження Божим вічним заповітом, він прагнув свободи, як він думав, але насправді просто проявляв самоволю і служив цілям сатани, ставши таким чином рабом диявола. Заради розваги він став навмисним убивцею звірів полів і лісів, а зрештою — і слабших людей. Він свідомо порушив заповіт щодо священності крові. Вигляд веселки нічого не означав для нього. Він відсунув ім’я Бога на задній план і зробив себе популярним, створивши собі ім’я. Він, а не свідок Єгови Ной, став людським еталоном для порівняння.

Люди боялися мисливця Німрода більше, ніж Бога, і тому були немудрі. Під ним вони не здобули свободи, а потрапили в пастку релігії і стали рабами диктатури. «Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний». «Початок премудрости страх перед Господом» (Приповісті 29:25; Псалом 110:10). Відвернувшись від страху перед Єговою, люди вітали, звеличували й поклонялися Німроду, і таким чином релігія була відновлена на землі. Люди, які покладалися на людину, неправильно зрозуміли Боже пророцтво і вважали Німрода обіцяним визволителем, Насінням жінки, і йшли за ним як за своїм лідером. Після його смерті вони обожнили його як безсмертного бога, хоча Німрод був мертвий. Тому сатана-диявол був тим демоном, який отримував таке поклоніння.

Подібно до страхливого вбивці Каїна, Німрод збирав релігійних людей разом і будував міста. Вавилон був його першим містом. Там він встановив себе як царя, що править насильством, таким чином правлячи як диктатор і тероризуючи народ. З ним почалася організована політика, і держава поставила себе над Єговою Богом, бо голова держави була її релігійною головою. Союз держави і релігії панував і тримав людей у темряві омани та рабства. Істинне поклоніння Єгові Богу не терпіли, а свобода йому в царстві Німрода була заборонена. Ной і Сим трималися істини і продовжували поклонятися Єгові. Вони залишалися вільними від релігії та тиранії Німрода. Вони не стали частиною керованої демонами «землі», яку сатана, мімічний бог, зміг заснувати через Німрода.

Єгова Бог відразу показав Свою перевагу над тією релігійно-політичною столицею Вавилоном, початком тоталітарного правління Німрода. У той час не було різних мов, а все людство говорило однією мовою. Це була перевага; але замість того, щоб використати її для об’єднання в поклонінні й служінні Богові, вони вирішили обернути її на егоїстичну мету в спільній змові проти істинного і живого Бога. «І була вся земля одна мова та слова одні. І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі» (Буття 11:1–4).

Теократичне правління Єгови тут було знехтуване. Було запропоновано політичне правління для всієї землі, і це місто мало стати політичною столицею, навколо якої згуртується весь люд і буде триматися в підпорядкуванні, в спільній відданості цій наддержаві. Люди заклали фундамент цього міста, що символізувало політику. Її вершина мала сягати неба, тобто символічних «небес» сатани та його демонів. На цій вежі мала проводитися астрологія і поклоніння воїнству видимих небес — сонцю, місяцю й зіркам, яких людина обрала поклонятися як символам демонів. Релігія, або демонопоклонство, що говорила через спільну для всіх людей мову, мала стати зв’язуючою ланкою світу. Це мало врятувати світ. Таким чином люди мали створити собі ім’я, звеличуючи й прославляючи досягнення людей, а не ім’я Єгови, чиє ім’я стало славним завдяки Потопу.

Знову стало необхідним, щоб Найвищий Бог висунув Своє ім’я перед людьми, які так скоро після потопу почали забувати і ганьбити Його ім’я. Верховенство Теократичного Правителя всесвіту мало бути виявлене, щоб чесні люди могли дізнатися і пізнати істину і бути вільними від релігії та світової диктатури чи тоталітарного світу. «І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.» (Буття 11:5–9). Всемогутній Бог перешкодив їхній егоїстичній меті і зруйнував їхні організовані об’єднані зусилля встановити світове панування за допомогою релігії, політики та комерції в наперекір Єгові. Він виявив Своє верховенство на благо тих, хто боявся Його і поклонявся Йому. Оскільки Ной і Сим зберігали себе чистими і незаплямованими від того світового регламентування людей релігією і політикою, Бог не змішав їхньої мови. Вони продовжували поклонятися Йому і бути Його свідками, тепер уже для нових народів.

Цей біблійний запис був написаний раніше для нашого застереження тепер, коли люди пропонують об’єднатися і спільно встановити «новий і кращий світ» з усією землею як одним сусідством і людством як однією великою сім’єю під міжнародним урядом з «більше релігії».